- На носії ви можете розмістити декілька віртуальних серверів. Низку фізичних серверів, що несли мережні сервіси, замінив єдиний фізичний сервер-носій. Результат -- краще використання простору, електроенергії, обчислювальної потужності. Як слідство -- помітна економія коштів. Можливо, це один з найголовніших аргументів.
- Ви можете замінити один сервер, який ніс багато сервісів (веб, ДНС, пошта, CVS/SVN, тощо) на декілька віртуальних серверів, кожен з яких несе лише один з сервісів. При незначному зростанні накладних витрат ви отримуєте кращу керованість більш простих серверів та надійність, оскільки проблеми, що виникають з кожним окремим сервером не впливають на решту з них. (Насправді, тут можна відчути наближення іншої проблеми -- узгодженого керування великою кількістю віртуальних серверів. Про це обов'язково поговоримо згодом).
- Ви можете створити базовий шаблон для віртуального сервера і у разі потреби створення нового сервера просто клонувати цей шаблон. Це швидше, простіше і надійніше ніж кожного разу інсталювати окремий фізичний сервер.
- Віртуальні сервери можна переносити між носіями. В найпростішому випадку це виглядає як вимкнення сервера на одному носії та ввімкнення на іншому. Також сьогодні вже є технології, які дозволяють перемістити віртуальний сервер на інший носій взагалі без переривання його роботи. Наявність копій віртуального сервера на різних носіях може бути використана для відмовостійкості.
- Зручність розподілу ресурсів між віртуальними серверами -- процесорних ядер, обсягу оперативної пам'яті, дискового простору, мережних інтерфейсів. На сьогодні перерозподіл ресурсів можна здійснівати без зупинки віртуальних серверів.
- Спрощення супроводу систем, адже апаратні проблеми вас турбують лише стосовно декількох носіїв. З огляду на те, що для носіїв, як правило, обирається обладнання найвищого гатунку (наприклад, сервери відомих брендів) , закладається відмовостійкість (масиви RAID) та здатність до масштабування (мережні запам'ятовуючі пристрої), вірогідність апаратних проблем значно знижується порівняно з групою дешевих саморобних фізичних серверів, які масово використовувалися раніше.
- З віртуальними серверами простіше виправляти порушення працездатності. У вас постійно є віддалений доступ до консолі сервера, що дозволяє ефективно вирішувати проблеми під час завантаження або порушення доступності мережі (наприклад, в наслідок помилки під час налаштування захисного фільтру). Аналогічна функціональність для фізичних серверів забезпечується лише за допомогою пристроїв IP-KVM, які досить дорого коштують.
- Віртуальні сервери надають можливість створення миттєвих знімків (snapshot) свого стану. Це корисно під час випробувань або встановлення ризикованих оновлень. Якщо систему буде пошкоджено, ви відновлюєте її сан на момент створення миттєвого знімку.
Згадавши про переваги, треба неодмінно сказати про недоліки, адже не буває покращень, які не привнесли б з собою якіхось проблем. Основні проблеми віртуалізації:
- Складність ефективного керування всіма віртуальними системами, якіх стає помітно більше, ніж було фізичних, та їх загал все більше нагадує гомогенну сіру масу, або, радше, хмару (cloud)
- Висока вартість носіїв. Адже тепер, коли 1-2 фізичні сервери виконують функції, які раніше виконували 10-20 віртуальних серверів, вимоги щодо надійності і якості "заліза" стали на порядок вищі. До того ж є пряма вмотивованість придбання якомога потужнішого обладнання, здатного нести на собі більше віртуальних серверів -- в цьому випадку виграш від використання віртуалізації максимальний.
Немає коментарів:
Дописати коментар